2 грудня 2016 року класний керівник  5 класу Зіньківська Н. П.  провела з своїми вихованцями, учнями 5 класу, родинне свято на  тему «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний».

Мета свята:

• збагатити знання учнів про українські звичаї;
• ознайомити дітей з українськими обрядами;
• сприяти розвиткові творчих здібностей учнів і бажаню берегти свою національну культуру, примножувати родинні традиції;
• розвивати творчу уяву, естетичні почуття, навички артистизму і співу;
• виховувати глибокі почуття любові до української пісні, дотепного слова, рідного краю, батьків, свого роду.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, хліб на рушнику, сорочка, калина біля вікна, барвінок – все це ми пам’ятаємо з дитинства і проносимо крізь все життя. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита  легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії.

Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Людина немає права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

         Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку б не прикрашали рушниками. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї.

         Все наше життя проходить поруч із рушником: ушановуємо народження немовляти, виряджаємо у далеку дорогу батька – сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь… .

         Було заборонено слово, письмо, прищепили до нашої культури те, що їй з роду-віку невластиве. Але нація збереглася завдяки тому півмільйонному пісенному віку, котрим була заквітчана Україна, єдина держава в світі, що має таку багату пісенну спадщину.

         Пісня! Вона – серце народу, його душа, крила. Витворена народом, пісня пахне майовими дощами, синіми льонами, материними руками.  А то черкне ластів’їним крильцем вечірній небокрай, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозинку з очей.

         Такої незимної сили наша народна Пісня!  Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне і лагідне тужіння.

         Рідний край, дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й доли, високі блакитні небеса! Хіба є що на світі краще за це миле серцю дозвілля, хіба є що на світі дорожче за Вітчизну?

         Рідний дім, дорога батьківська хата, гостина, ласкава оселя. Які  знайомі нам ці слова! Вони входять у нашу свідомість разом з материнською піснею. Тут ти народився, вперше побачив світ, уперше ступив крок. А потім вийшов за поріг! Перед тобою відкрився чарівний світ. Коло вікна цвітуть вогнисто мальви, соняшники, вишні. А над хатою синіє високе, безкрає, бездонне небо.  Простяглася розгонисто вулиця в шумливих яворах і тополях. Вже веде до школи.

         Ширшає, розсувається загадковий мінливий  світ. І ти починаєш розуміти, що то – твоя Батьківщина, що звідси, від батьківського порога, від материнської пісні, вона бере свій початок.