7 травня 2015 року класоводи першого і другого класу Фоменко Лариса Вікторівна та Гаврилюк Віра Олексіївна провели разом із своїми вихованцями і їх батьками та бабусями і дідусями "Родинне свято" 

              У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити багатство, одружитися, мати достойну професію тощо. Це так. Проте це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — продовження роду людського. Народити дітей, забезпечити умови для їх фізичного, психічного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

У всіх народів споконвіків підносився культ  Матері та Батька. У християнстві вже впродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька і матір свою".

Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері й батькові відводилась найвища, авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного та соціально-психічного розвитку дітей ("Хороші діти — це честь батька й матері"; "Яка хата — такий тин, який батько — такий син"; "Молодь багата мудрістю мами й тата"; "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати". У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, тільки батьки несли відповідальність за виховання дітей. Ця відповідальність була не тільки перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей.

Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї.

На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інститутів громадського виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена. З батьків по суті зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарменого, класово-партійного виховання мав місце процес руйнування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. У багатьох випадках батьки були позбавлені економічних умов для ефективного виховання. Незадовільне матеріальне забезпечення сім'ї, що змушувало батька й матір непомірно тривалий час віддавати праці на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на соціальні казенні інституції — все це породило (і породжує) величезні проблеми в царині сімейного виховання.