Минуло тепле літо. Минулося тепло, а з ним довгі сонячні дні. З приходом вересня ідуть наші діти до школи. Осінь за народним календарем починається з 23 вересня. У цей день сонце сонце сходить і заходить о шостій годині. День і ніч - рівні. Вони тривають по 12 годин.
    Відлітають у теплі краї птахи, жовтіє листя на деревах, а по садах достигли яблука, горіхи, груші. Люди викопують городину. Кожен двір наповнюється горою гарбузів. І тільки калина на кущах червонітеме ягодами через всю осінь, аж до зими ...
    Сонце все нижче опускається над обрієм. Короткими стають дні і довгими та холодними ночі. У сонячні дні срібні нитки бабиного літа будуть виплітати на пожовклій траві казкові візерунки. Осінь ...
 

Не щебече соловейко, не кує зозуля:
Весна давно проминула, і літо прогуло.
Гай зелений пожовтів, листя опадає,
Мина тепло, мина добро, хопод наступає

    З прихом осені знову частішими стають календарні свята українців. Після завершення жнив кожен міг спокійніше перепочити.
 

Весна красна та голодна, а осінь дощова та хлібна.  (Народне прислів'я)
Тепла осінь - довга зима.
З'явилися опеньки - прийшла осінь
Листя довго на облітає - зима не скоро
Грім у вересні - на теплу осінь.
Павутиння по землі - на тепло. (Народні прикмети)

1. Свята у вересні
Перше вересня – День знань
Перша неділя вересня – День підприємця
Друга субота вересня – Святкування Дня фізичної культури і спорту
7 вересня – День знищення військової іграшки 
8 вересня – Міжнародний день письменності
8 вересня – Міжнародний день солідарності журналістів
Друга субота вересня – Професійне свято працівників кінематографії
11 вересня – Усікновення голови Хрестителя Господнього Івана
14 вересня – День мобілізаційного працівника
Друга неділя вересня – День працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості
16 вересня – Міжнародний день охорони озонового шару
17 вересня – День працівників цивільного захисту України
20 вересня – День фармацевтичного працівника України
20 вересня – День винахідника і раціоналізатора України
20 вересня – Свято Різдва Богородиці
21 вересня – День миру
21 вересня – День працівника лісу
22 вересня – День партизанської слави України
27 вересня – День туризму 
27 вересня – Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього 
28 вересня – День машинобудівника України 
30 вересня – Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії
30 вересня Всеукраїнський День бібліотек
2. Свята у жовтні 
1 жовтня – День ветерана
1 жовтня – Міжнародний день музики
5 жовтня День вчителя 
Перша неділя жовтня – День працівників освіти 
8 жовтня – День юриста України
9 жовтня – Всесвітній день пошти в Україні 
10 жовтня – День працівників стандартизації і метрології України 
12 жовтня – День працівників державної санітарно-епідеміологічної служби України 
12 жовтня – День художника України 
14 жовтня – Покрова Пресвятої Богородиці 
14 жовтня – День Українського козацтва 
19 жовтня – День працівників харчової промисловості
20 жовтня – Всеукраїнський день боротьби із захворюванням раком молочної залози 
26 жовтня – День автомобіліста і дорожника 
31 жовтня – Міжнародний день Чорного моря 
3. Свята у листопаді 
2 листопада – День працівника соціальної сфери України 
3 листопада – День ракетних військ і артилерії України
3 листопада – День інженерних військ України
4 листопада – День залізничника України
9 листопада – День Української письменності і мови
16 листопада – День працівників радіо, телебачення і зв'язку України
16 листопада – День працівників сільського господарства України
17 листопада – День студента 
19 листопада – День склороба 
19 листопада – День працівників гідрометеорологічної служби України
Четверта субота листопада – День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій
22 листопада – День свободи України

11 вересня – «Головосіка»

Одинадцятого вересня за церковним календарем є свято Усікновення (Всічення) Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка.
В Євангелії від Марка детально розповідається про страшну мученицьку смерть Івана Предтечі – попередника Ісуса Христа. Цар Ірод, тодішній правитель Галілеї, одружився з дружиною свого брата Пилипа. Іван Предтеча відверто говорив йому, що він здійснив ганебний вчинок. Ці докори не дуже подобалися Іроду, а тим більше Іродіаді, колишній дружині Пилипа, яка хотіла вбити Іоана. І ось врешті така нагода з’явилася. У день народження Ірода запросили багато гостей, вони співали й танцювали. Особливо захопив царя танець дочки Іродіади, тож за це він пообіцяв їй все, що вона попросить. Дівчина, порадившись з матір’ю, попросила у царя голову Івана Хрестителя на блюді. Ірод не відмовив.
Цього дня дотримуються суворого посту. Не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру, пилку. Тобто, все, що нагадує мученицьку смерть святого.
За народним віруванням день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Але, якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Цього дня у лісі збирали лікарські коріння. На Поліссі також збирали останній цвіт святоянівського зілля (звіробою звичайного), заливали його горілкою й тримали, як найкращі ліки, протягом всього року.

14 вересня - «Семена»

Чотирнадцятого вересня — свято Преподобного Симеона Стовпника та його матері Марфи, народний варіант назви — день Семена.
Симеон Стовпник (ІV-V століття) до вісімнадцяти років був чабаном у своїх родичів. Згодом він таємно втік до монастиря. Ця визначна в історії церкви людина провела вісімдесят років, дотримуючись вимог аскетизму, дивуючи всіх умінням читати чужі думки та відданістю Богові. Започаткував новий вид подвижництва – стовпництво. А справа в тому, що якось замкнувся у стовпі заввишки чотири метри та жив у цьому стовпі майже п’ятдесят років, віддаючи весь свій час молитвам та пророцтвам.
За козацьких часів у цей день хлопців уперше «садовили на коні», проводили пострижини – це важлива подія в житті молодого вояка. Цей звичай походив ще від княжих часів, коли молодих княжичів цього дня садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, де пострижини виконував сам єпископ.
В ніч на Семена колись відбувалося ще базарне київське свято — «Весілля свічки», або «Свято свічки», з лялькою на людську подобу. Це свято було своєрідним карнавалом вогнів на київських базарах.
У день Семена закінчується «Вулиця» і починаються вечорниці. Ще напередодні хлопці наймають для вечорниць хату на весь осінньо-зимовий період. Цього дня починаються молодіжні осінні вечорниці. Дівчата варять обрядову кашу, готують вареники, а хлопці наймають музик. На Семенів день відбувається обряд посвяти в парубоцтво, коли ще зовсім молодих хлопців приймають до хлопчачої ватаги.
За старим стилем Семенів день – то день початку осені, а в давні часи день початку року.
На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою. Якщо гуси відлітають на Семена – чекай ранньої зими. На Семена багато павутини – осінь буде довга та ясна.

27 вересня - «Здвиження»

Двадцять сьомого вересня відзначаємо свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, «Здвиження».
Це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа.
У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити все про життя й діяння Ісуса Христа. Один з імператорів — Андріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господень. 
Хрест Господень знайшли 325 чи 326 року за часів святого рівноапостольного Костянтина Великого — першого імператора, який став християнином та легалізував християнську церкву в Римській імперії. Як повідомляють церковні історики IV століття, мати Костянтина свята рівноапостольна Олена на прохання сина поїхала до Єрусалиму, щоби знайти місця, пов’язані з подіями земного життя Ісуса Христа, а також відшукати хрест, чудесне видіння якого стало для Костянтина знаком перемоги над супротивником. Тривалий час її пошуки не мали успіху. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. У народі це свято називають значно коротше — Здвиженням. «На Здвиження земля движиться ближче до зими», а тому від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, – це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: «У неї золотий ключ від тієї країни». 
Птахи дружно відлетіли у вирій – чекати суворої зими. Осіння павутина – на ясну і погідливу погоду. Гуси летять високо – осінь буде тривалою. Сире літо, а тепла осінь – довгою буде зима.

Чотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, «Покрови» чи «Святої Покрови».
За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.
Відзначення Покрови в Україні має глибоку історію. Хоча свято впроваджене ще за часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з ХІІ століття.
Для козаків Покрова було найбільшим святом. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. 
Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Впродовж століть в Україні це свято набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.
1942 року в цей день було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польської Армії Крайової, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
«Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови.  Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Яка погода на Покрову, такою буде і зима. Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні. На Покрову вітер – весна буде вітряна. Відліт журавлів до Покрови – на ранню зиму.

21 листопада – День святого Михайла

День святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла,   відзначають 21листопада. Починаючи від Мономаховичів (1125 р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах. Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами. 
21 листопада часто випадає перший сніг, тому й прикмета: “Михайло на білому коні приїхав”. Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна. Якщо Михайло дощем служить – добру й суху весну ворожить. День на Михайла похмурий і на деревах іній – до хорошого врожаю. Від Михайла зима морози кує.